Сьогодні для кожного з нас надзвичайно тяжкий та болючий день, це історичний день для кожного українця. Адже саме 24 лютого о 4:00 ми почули найстрашніші слова: «Україна атакована з півночі, сходу та півдня». Російська федерація почала повномасштабне вторгнення на Україну по всій довжині спільного кордону з території білорусі й окупованого Криму

Ще 23 лютого ми спокійно проводили час зі своєю сім’єю, в колі рідних та близьких, займалися своїми справами та планували майбутнє. Вже на ранок життя кожного з нас змінилось назавжди.

З початку повномасштабного вторгнення росії минув рік. Рік війни, в це важко повірити. Наше життя більше ніколи не буде таким, як було. Це лютий, який триває ще з минулої весни. В ньому море сліз, горя, тривог, мін, снарядів та нікчемних обстрілів. Десятки тисяч смертей, втрачені території, трагедії в Бучі, Маріуполі, окупований Херсон.

Але, як з’ясувалося, Україна виявилася значно більш готовою до війни, аніж це уявляло собі керівництво росії. Люди добровільно йшли на захист своєї країни. Формувалась територіальна оборона, українці почали допомагати один одному, незалежно від соціального статусу та політичних уподобань. Ми об’єднались та згуртувались! Ми незламні. Ми сильні.